Орфографічний словник української мови. 2005.
впирати — I (упира/ти), а/ю, а/єш, недок., впе/рти (упе/рти), увіпру/, увіпре/ш, док., перех., фам. Із силою, часто проти чийогось бажання вкладати, втискати, вкидати і т. ін. кого , що небудь кудись. || перев. док. Вкласти дуже багато чого небудь у щось.… … Український тлумачний словник
вперти — I див. впирати I. II див. уперти I … Український тлумачний словник
впирання — (упира/ння), я, с., фам. Дія за знач. впирати I … Український тлумачний словник
уперти — I див. упирати I. II див. впирати I … Український тлумачний словник
упирати — I (впира/ти), а/ю, а/єш, недок., упе/рти (впе/рти), упру/, упре/ш і увіпру/, увіпре/ш, док., перех. 1) Щільно притискати що небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. || Щільно притискати що небудь до чогось, маючи його за опору. 2) діал.… … Український тлумачний словник
